Сьогодні правові норми виписані так, що органи влади, уповноважені державою на здійснення контролю за використанням бюджетних коштів та державного майна, а також усунення корупційних ризиків у цій сфері, часто  позбавлені можливості в багатьох випадках виконувати свої головні функції. Адже низка нормативно-правових актів, прийнятих останніми роками, жорстко обмежила процедури здійснення державного контролю, через що у контролюючих органів фактично зв’язані руки щодо боротьби з порушниками законодавства.

Можна навести такі встановлені законом перешкоди в діяльності органів державної контрольно-ревізійної служби: необхідність попереднього повідомлення про проведення планової ревізії, часові обмеження у проведенні ревізій та їх періодичності, потреба отримання рішення суду на проведення позапланової ревізії.

Так, завчасне повідомлення об’єкта контролю про проведення планової ревізії нівелює принцип раптовості проведення контрольного заходу та надає можливості для приховування порушень чи створення перешкод щодо їх виявлення.

Граничні терміни проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби обмежують право держави на здійснення контролю в необхідних обсягах за використанням державного майна суб’єктами господарювання.

Зазначене не сприяє створенню умов для комплексного та ґрунтовного дослідження фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю. До того ж, багато об’єктів контролю є підприємствами з великими об’ємами обігу коштів, монополістами з розгалуженої системою підрозділів, філій, дочірніх підприємств тощо.

Норми Закону щодо обмеження періодичності проведення позапланових ревізій та необхідності отримання рішення суду на їх проведення позбавляють органи державної контрольно-ревізійної служби можливості в найкоротші строки здійснювати  контрольні заходи для документального підтвердження фактів зловживань, відомості про які отримані у встановленому порядку, зокрема, містяться в дорученнях правоохоронних органів, тобто встановлені оперативним шляхом.

Органи державної контрольно-ревізійної служби не можуть оперативно виконувати доручення Президента України та Кабінету Міністрів України щодо виявлення й документування фактів розкрадання бюджетних коштів і державного майна.

Необхідність отримання рішення суду на проведення позапланової ревізії затягує терміни фактичного початку проведення контрольного заходу через наявність процесуальних строків підготовки та розгляду справ у судах.

Крім того, донині законодавчо не врегульоване питання щодо процесуального розгляду судами таких справ, як надання дозволу органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення позапланових ревізій, що часто призводить до неможливості отримати такі дозволи з об’єктивних причин та формальних підстав.

Отже, унаслідок дії зазначених норм Закону створюються умови для знищення об’єктами контролю документів, які можуть свідчити про порушення законодавства. Через це часто неможливо притягнути до відповідальності винних осіб.

Потребує вдосконалення і порядок проведення зустрічних звірок. Адже нині такі заходи можуть проводитися лише у першої ланки використання бюджетних коштів – одержувачів. Хоча дослідити законність використання бюджетних коштів можна лише перевіривши документацію в юридичних осіб, які виступають не замовниками, а виконавцями відповідних робіт, оплачених за бюджетні кошти. Йдеться передусім про ремонтно-будівельні роботи, коли генпідрядником залучаються субпідрядники, а вони в свою чергу залучають інших субпідрядників. Усі документи, що підтверджують виконання робіт, знаходяться не у генпідрядника, а в субпідрядників, у яких органи державної контрольно-ревізійної служби відповідно до закону не мають права провести зустрічні звірки.

Хіба не нонсенс, що держава не може контролювати використання власних коштів та майна!

Нині, в умовах економічної кризи, до першочергових заходів держави слід віднести надання контролюючим органам всього обсягу повноважень для здійснення контролю будь-коли щодо всіх без винятку суб’єктів, що використовують державні ресурси. Передусім йдеться про здійснення органами державної контрольно-ревізійної служби контрольних заходів за дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України та правоохоронних органів.

Отже, усунення зазначених обмежень у діяльності органів ДКРС наразі є нагальним, оскільки дозволить проводити ревізії та документувати факти виявлених порушень, зокрема корупційних, без гаяння часу на отримання рішень судів та проходження інших процедур, що перешкоджають оперативній та ефективній реалізації визначених державою пріоритетів у сфері державного фінансового контролю.

На розгляді у Верховній Раді України перебуває проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (щодо зміцнення фінансової дисципліни, підвищення ефективності та оперативності проведення ревізій)”, реєстраційний № 6364 від 30.04.2010, який врегульовує порушені проблеми.

Сподіваємося, що депутати підтримають ініціативу ГоловКРУ, адже вона продиктована вболіванням за фінансову безпеку держави.