21 вересня 2019 | A A A
В Державній аудиторській службі України діє телефон довіри (044) 485-17-85, також громадяни можуть звернутися до Державної установи «Урядовий контактний центр» за номером 1545
Пошук

...
Головна  » Результати діяльності » Аналітичні звіти  » 2012 » січень-червень» 3.3. Про ефективність реалізації Державної цільової програми енергоефективності версія для друку
3.3. Про ефективність реалізації Державної цільової програми енергоефективності 22 листопада 2012

Державним фінансовим аудитом ефективності реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки (далі – Програма) за 2010-2011 роки встановлено наступне.

Метою Програми є створення умов до наближення України за показником енергоємності валового внутрішнього продукту (далі – ЕВВП) до рівня розвинутих країн та стандартів Європейського Союзу, щорічне зниження рівня цього показника та оптимізація структури енергетичного балансу держави.

На виконання Програми у 2010-2011 роках з усіх джерел фінансування передбачалося спрямувати коштів на суму 45,8 млрд грн. Фактично за вказаний період профінансовано заходів на 9,6 млрд грн, або 21 % від передбаченого.

Показники Програми загалом були виконані менше ніж на половину - 33 % від запланованого. Зокрема, у 2010 році не виконано усі 6 показників, а у 2011 році з 14 не були виконані 9 показників. Як наслідок, не було досягнуто зменшення споживання енергоносіїв та заміщення первинних енергоресурсів до запланованих Програмою обсягів на 1,82 та 13,01 млн тонн умовного палива відповідно. При запланованому Програмою щорічному зменшенні рівня ЕВВП на 3,3 %, фактично у 2010 році його вдалося зменшити лише на 1,5 %, дані по 2011 року відсутні.

Під час аудиту виявлено та досліджено низку основних причин, що справили негативний вплив на стан виконання заходів Програми, а саме:

·- несвоєчасне прийняттям Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, які регламентували б порядок використання бюджетних коштів, що спрямовуються на виконання заходів Програми;

·- недотримання на регіональному рівні єдиної політики з підвищення енергоефективності при прийнятті програм енергоефективності та їх виконанні;

·- недосконалість чинного законодавства у сфері енергоефективності, що не дає чіткого уявлення, в який спосіб має забезпечуватися реалізація державної політики з енергоефективності;

·- відсутність дієвого контролю з боку Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження (далі – Агентство) за реалізацією державної політики у сфері енергоефективності, зокрема, стану виконання програм з енергоефективності.

Так, зміни, що вносилися до Програми у 2010-2011 роках, призвели до затримки з прийняттям Кабінетом Міністрів України відповідних порядків використання коштів державного бюджету для виконання Програми, які затверджувалися лише всередині року (на 2010 рік – у липні та на 2011 рік – наприкінці червня 2011 року). Як наслідок, відбір енергоефективних проектів, їх затвердження, розподіл бюджетних асигнувань між розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів відбувалися лише наприкінці бюджетного року.

Окрім того, процедура відбору енергоефективних проектів у 2011 році була заблокована через відсутність відповідного порядку, що її регламентує, який був прийнятий лише у жовтні, відповідно конкурсний відбір енергоефективних проектів та їх затвердження до фінансування Агентство провело у грудні 2011 року.

Перешкоджає проведенню єдиної державної політики енергоефективності формальний підхід на регіональному рівні до розв’язання цієї проблеми.

Так, на початок 2010 року погоджені з Агентством регіональні програми з підвищення енергоефективності на 2010-2014 роки мали лише Київська, Чернігівська облдержадміністрації та Рада міністрів АР Крим. Решта областей відповідні регіональні програми затверджували протягом 2010 – 2011 років. Наразі Кіровоградська, Львівська та Херсонська області не мають затверджених регіональних програм з підвищення енергоефективності.

Як засвідчило дослідження, регіональні та місцеві програми підвищення енергоефективності нерідко діють лише формально та не забезпечені реальними джерелами фінансування.

Так, у 2010-2011 роках регіональні програми енергоефективності були забезпечені фінансуванням лише на рівні 30 % від запланованого, з передбачених 56,9 млрд грн фактично спрямовано на виконання заходів з енергоефективності коштів на суму лише 17,1 млрд гривень.

У більшості регіонів фінансування заходів з енергозбереження проводилося в межах видатків, передбачених на утримання бюджетних установ, а окремі регіональні програми енергоефективності (Тернопільська, Чернівецька та Чернігівська області) у 2010-2011 роках взагалі не фінансувалися.

Підвищення ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів країни також гальмується через недосконалість законодавчої бази, що має регулювати відносини, пов’язані з використанням паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.

Основним нормативно-правовим документом, на якому базується державна політика енергоефективності, є Закон України „Про енергозбереження”, що був прийнятий ще у 1994 році та в першу чергу спрямований на декларацію певних принципів державної політики з цього питання. Зараз політика з підвищення енергоефективності економіки країни проводиться за відсутності чітко визначених на законодавчому рівні понять «енергоефективність» та/або «ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів».

На стані виконання заходів Програми з підвищення енергоефективності також негативно позначилася відсутність дієвого контролю у цій сфері з боку Агентства, основним завданням якого є реалізація державної політики у сферах ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. Фактично роботу у цьому напрямі воно звело до отримання звітності про стан виконання регіональних та галузевих програм з підвищення енергоефективності. Аналіз цієї інформації на предмет повноти та достовірності здійснюється не повною мірою. Як наслідок, неперевірена інформація використовується для оцінки виконання заходів та інформування.

З огляду на зазначене та з метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері енергоефективності та використання бюджетних коштів за результатами державного фінансового аудиту розроблено низку пропозицій нормативного та організаційного характеру Кабінету Міністрів України, а саме запропоновано доручити:

Міністерству енергетики та вугільної промисловості, Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження

1. Узгодити проект змін до Енергетичної стратегії України до 2030 року в частині уточнення структури енергобалансу з урахуванням планових обсягів розвитку енергогенеруючих потужностей, що виробляють електроенергію з відновлювальних джерел та альтернативних видів палива. За результатами перегляду енергетичної стратегії розробити план заходів щодо її реалізації

Міністерству економічного розвитку та торгівлі, Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження

1. Забезпечити розробку проектів нормативно-правових актів, спрямованих на практичне застосування державно-приватного партнерства, передбаченого Законом України „Про державно-приватне партнерство”, де передбачити можливість отримання суб’єктами господарювання державної підтримки за впровадження енергоефективних заходів.

2. Забезпечити прискорення створення та функціонування територіальних органів Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження, Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям

1. Провести інвентаризацію регіональних програм з енергоефективності та забезпечити їх перегляд в частині визначення заходів, джерел їх фінансування та конкретних показників, яких необхідно досягти.

2. Забезпечити проведення інвентаризації енергоефективних об’єктів незавершеного будівництва з визначенням реального ступеню будівельної готовності та пріоритетності першочергового їх фінансування.

Державному агентству з енергоефективності та енергозбереження

1. Запровадити комплексний моніторинг стану реалізації енергоефективних проектів, в тому числі тих, які були профінансовані у 2010-2011 роках.