22 листопада 2019 | A A A
В Державній аудиторській службі України діє телефон довіри (044) 485-17-85, також громадяни можуть звернутися до Державної установи «Урядовий контактний центр» за номером 1545
Пошук

...
Головна  » Запитуйте - відповідаємо версія для друку
25 червня 2013

 

Які особливості оскарження постанови суду першої інстанції в адміністративній справі за ст. 164-14 КУпАП та яка склалася судова практика з цього питання?

 

Олесь Яковенко, м. Миргород

 

 

Ярослава Дуброва

головний державний фінансовий інспектор

відділу моніторингу ризикових операцій та державних закупівель Держфінінспекції України

 

Нормами ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) передбачено право оскарження в апеляційній інстанції постанови судді у справі про адміністративне правопорушення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову (ч. 3 ст. 294 КУпАП).

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду немає інформації про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Варто звернути увагу, що відповідно до ст. 294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Як свідчить судова практика, місцеві суди в деяких випадках не повідомляють особу, стосовно якої здійснюється адміністративне провадження за ст. 164-14 КУпАП, про час та місце слухання справи в суді.

Так, відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, у якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Як наслідок, особа отримує судове рішення після передбаченого КУпАП десятиденного строку для оскарження рішення суду в апеляційній інстанції.

При цьому, якщо особа в апеляційній скарзі клопоче поновити строк для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, то задоволення такого клопотання залежатиме від наявності чи відсутності доказів щодо поважності причини пропуску терміну оскарження.

Так, у справі № 33-70/9 апеляційним судом поновлено строк на апеляційне оскарження, оскільки апелянт не був повідомлений судом першої інстанції про місце і час розгляду справи та участі в судовому засіданні не брав, про накладення на нього адміністративного стягнення стало йому відомо з отриманої по пошті постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому постановою апеляційного суду Вінницької області з урахуванням збігу строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, керуючись ст. 294 КУпАП, закрито провадження у зазначеній справі.

Водночас посилання апелянтом у клопотанні про те, що його не повідомляв суд про час та місце розгляду адміністративної справи стосовно нього, не завжди апеляційний суд може взяти до уваги.

Так, у постанові Апеляційного суду Тернопільської області (справа № 1915/4536/2012) зазначається, що, як вбачається з матеріалів справи, особа тричі належно повідомлялася судом про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення-повістки, однак у судове засідання не з’явилася і про причини неявки суд не повідомила. Як не повідомила та не представила особа даних про наявність поважних причин і обставин, які перешкоджали їй з’явитися в судове засідання і в суді апеляційної інстанції. При цьому апеляційним судом акцентовано увагу на тому, що особа, знаючи, що стосовно неї складений протокол про адміністративне правопорушення, зобов’язана була поцікавитись про день та результат його розгляду в суді та в разі незгоди з ним оскаржити його в належний апеляційний строк. Як наслідок, судом не визнано поважними причини пропуску особою строку апеляційного оскарження.

Водночас суди звертають також увагу на те, що особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, що має велику громадську небезпеку (ст. 164-14 КУпАП), яку вже належним чином повідомлено про час розгляду справи, у судове засідання не з’являється і не повідомляє причини неявки, а направляє юриста керованого нею структурного підрозділу, при цьому за наявності незаперечних доказів провини, не кається у вчиненому. Як наслідок, такій особі судом визначається штраф у максимальному розмірі, установленому ст. 164-14 КУпАП (постанова Апеляційного суду Житомирської області у справі № 0608/3-1407/12).

А якщо, приміром, особа, стосовно якої складено протокол за ст. 164-14 КУпАП, клопоче у суді про необхідність перенесення розгляду справи для її ознайомлення з матеріалами адміністративної справи щодо неї, а потім не з’являється для такого ознайомлення, то така поведінка особи негативно сприймається судом і розцінюється як намагання останньої безпідставно затягнути розгляд справи (постанова Апеляційного суду Закарпатської області у справі № 712/15792/2012).

Також апеляційні суди під час розгляду апеляції на рішення суду першої інстанції про притягнення особи до адміністративної відповідальності звертають увагу на те, чи особа оскаржувала та чи визнавала незаконними дії працівників контролюючого органу у сфері державних закупівель із приводу проведеного контрольного заходу, а також чи містить апеляція клопотання з боку особи з приводу дослідження нових доказів та чи надані апелянтом до суду апеляційної інстанції будь-які інші докази на підтвердження апеляційних доводів. Якщо ж особа не доводить ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, то суди доходять висновку, що сама собою незгода апелянта з даними адміністративного провадження, на підставі яких було ухвалено оскаржувану постанову суду, не є правовою підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції (постанова судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у справі № 2011/9173/12).

Тож варто пам’ятати про права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, давати пояснення та висловлювати зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викладати мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Особа може також надати додаткові документи для врахування судом при вирішенні справи (ст. 268 КУпАП).

Членам комітету з конкурсних торгів замовників слід орієнтуватися в досить швидкозмінному закупівельному законодавстві та бути максимально уважними, щоб не припускатися помилок, адже законодавець посилив увагу до дотримання законності при витрачанні державних коштів, наслідком чого стало суттєве збільшення розмірів адміністративних штрафів за порушення законодавства у сфері державних закупівель.